Мой крёстный отец уже ушёл из жизни, но многое о чём он говорил и писал буд-то пророчески сбылось, или явно происходило...

"Нас так довго вели до майбутніх зірок комунізму,
Аж в очах потемніло від спалахів тої зорі.
Занедужали ми, занедужала наша Вітчізна.
Навіть вогник свободи жевріє лише – не горить.

По-звірячому били,кидали кати нас за грати.
Йшли щляхами негоди наосліп кудись,хто куди.
В українські серця вкарбувалися прокляті дати
І наруги, і зради, зневіри, ганьби і біди.

Наша мова-душа,в ній надія , і радість,і пісня.
Українці ми з нею, а не хохоли з давнини.
Від Петра до тепер познущалися з мови навмисно:
І “браточки”, і ляхи, і твої, Україно,сини.

Що ж скаженним душі чорнота притаманна,    
Не холонить у них каменець яничарських сердець.
Україну роздерти - таке їх негідне завдання
І до ради нової вести нас ізнов, як овець.

Ну, і йдіть, хоч до дідька, кому не болить Україна.
А нам воля і праця, і небо свое голубе.
Батьківщина одна,наша матінко кревна,едина.
Збережемо ж її, українці, а, значить, себе!"

Кому интересно, его стихи я регулярно публикую на сайте http://babeshko.at.ua
и на русском и на украинском языках